До Києва Петро Сагайдачний повернувся в супроводі королівського лікаря у кареті, що її подарував Сигізмунд III. Гетьман оселився у власному будинку в Києві, призначивши наказним гетьманом Петра Жицького. Незважаючи на хворобу, гетьман продовжував займатись активною політичною діяльністю. У січні 1622 року Сагайдачний відмовив королівським комісарам у розгляді без скликання загальної козацької ради, вимоги про скорочення війська до 3 тисяч осіб. Наприкінці зими 1622 року до Варшави було надіслане козацьке посольство з вимогою до короля Речі Посполитої дотримуватись даних раніше обіцянок, проте особливих результатів досягнуто не було.
Наприкінці життя сприяв оновленню церков у Києві, будівництву нової у Фроловському монастирі, 15000 червоних золотих відправив Львівській братській школі.
За п'ять днів до смерті Сагайдачний склав заповіт, за яким відписав своє майно на освітні, благодійні та релігійні цілі, зокрема, Київському братству і Львівській братській школі, щоб на доходи від цього майна могли навчатись бідні діти. Для своєї дружини та близьких родичів гетьман призначив опікунів: київського митрополита Іова Борецького та близького соратника Оліфера Голуба.
10 квітня (20 квітня) 1622 року Петро Сагайдачний помер внаслідок ускладнень вогнепального поранення руки, яке отримав під часбитви під Хотином. Похорони гетьмана припали на Провідну (Фомину) неділю, 28 квітня 1622 року. На велелюдному похороні зібрались його бойові побратими, мешканці Києва. Під час похорону учні Київської братської школи читали приурочені до цієї скорботної події «Вірші на жалосний погреб гетьмана Сагайдачного» о. Касіяна Саковича, в яких возвеличивулась подвиги українського полководця та його служіння християнській вірі.
Петра Сагайдачного поховали у Богоявленському соборі Київського Братського монастиря, який в подальшому називали «монастирем Сагайдачного». Його срібний хрест знаходився на «престолі св. Іоанна Золотоустого» цього храму.
У 1690–1693 роки при реконструкції Богоявленської церкви Києво-Братського монастиря могила гетьмана була перенесена під південну стіну собору. У 1935 році церкву було знищено й відомості про це поховання остаточно втрачено. В даний час на території Києво-Могилянської академії реконструйована умовна могила Конашевича.
Якуб Собеський залишив про нього такий спомин:
Був це чоловік великого духу, що сам шукав небезпеки, легковажив життям, у битві був проворний, діяльний, у таборі сторожкий, мало спав і не пиячив… на нарадах був обережний і в усяких розмовах неговіркий.
Немає коментарів:
Дописати коментар